З українського життя : [1] / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. Т. 3. – C. 431–434.
Вперше опублікована в газеті: Утро (Харьков). – 1915. – 25 ноября. – № 2855. – С. 2. Підпис: Проф. М. Грушевский.
Подається за першодруком у перекладі І. Сварника.
Відомості про цикл із чотирьох статей М. Грушевського, опублікованих у харківській газеті "Утро" під спільним заголовком "Из украинской жизни", виявлено в листах вченого до М. Мочульського від 20 грудня 1915 р. та 17 січня 1916 р. У них він коротко повідомляв: «Помістив кілька статей в Харківському] "Утрі", але воно мало розповсюднене» (див.: Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського (1901–1933) / Упоряд. Р. Дзюбан; наук. ред. Г. Сварник. – Львів, 2004. – С. 46, 50). Статті написані в Казані. Огляд та витяги з них подано в рубриці "Из газет" у виданні: Украинская жизнь. – 1916. – № 1. – С. 77–83.
Із закриттям українських періодичних видань харківське "Утро" залишалося однією з небагатьох газет ліберального спрямування, що виходили на підросійській Україні. Про зміст та напрям газети в цей період М. Грушевський знав із оглядів "Украинской жизни". Так, у своїй традиційній рубриці "Из русских газет" журнал помістив замітку «Харьковское "Утро" о современном положении украинства» (Украинская жизнь. – 1915. – № 10. – С. 80–84). У ній відзначалося, що газета відгукується на вразливі питання українського життя: про незаконні дії влади стосовно українських періодичних видань, необхідність відкриття національних шкіл для української людності, тяжке становище виселенців з Галичини тощо. 30-літній ювілей наукової та громадської діяльності М. Грушевського газета відзначила публікацією "Неотпразднованный юбилей". Такий напрям газети спонукав вченого до співпраці, незважаючи на обмежене поширення видання.
Усі чотири публікації не були раніше внесені до бібліографічних по¬кажчиків праць М. Грушевського.
Перша стаття написана у зв'язку зі смертю відомого громадсько-культурного діяча Галичини К. Паньківського, якого російські окупаційні війська вивезли як заручника до Києва, де він і помер. К. Паньківського та М. Грушевського поєднували довголітні дружні стосунки та громадські справи. Він був одружений з приятелькою Марії Грушевської (Вояківської) Иосифою Федак, а М. Грушевський був свідком на їхньому вінчанні. Співпрацювали вони в НТШ, до листопада 1907 р. К. Паньківський був членом Виділу Товариства. Про отриману сумну звістку М. Грушевський повідомляв у листі до М. Мочульського: "Дуже нас засмутила смерть Костя Паньківського (вмер З.ХІ, ховали 5.ХІ) – з запалення легких" (Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського (1901–1933) / Упоряд. Р. Дзюбан, наук. ред. Г. Сварник. – Львів, 2004. – С. 42). Похорон К. Паньківського у Києві детально описує Д. Дорошенко: "Його похорон обернувся в свого рода українську маніфестацію, і я мушу сказати, що ніколи в житті не бачив, щоб десь так щиро й ревно оплакували якогось небіжчика: тут за Паньківським плакали мов малі діти – дорослі, серйозні і суворі люди, сльози так і котились у всіх. Бо для всіх нас покійний був мучеником за святе діло, що помер в неволі, далеко від своїх близьких. Одинокою потіхою нам було те, що помер він не серед чужих, що знайшлися тисячі, що ревно оплакали його, як діти свого рідного батька" (Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). – Мюнхен, 1969. – С. 56). Перепохований К. Паньківський у Львові на Личаківському кладовищі (поле № 49). Див.: Тлінні останки бл. п. Костя Паньківського перевезено з Київа до Львова // Правда. – 1930. – Ч. 6. – С. 2.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
